Велична святиня: цікаві факти про Києво-Печерську лавру

Києво-Печерська лавра є однією з головних архітектурних і духовних цінностей України. Вона має статус об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. 

Що відомо про один з найстаріших й найвеличніших монастирів України – в матеріалі “Вишгород Онлайн”.

Києво-Печерська лавра: історія 

Історія Києво-Печерської лаври бере початок після хрещення Русі. Згідно з “Повістю минулих літ”, у 1051-му подвижник Антоній, повернувшись зі Святої Гори Афон, оселився в старій печері неподалік від княжого села Берестового. Завершивши подорожі київськими монастирями, він не знайшов собі місця там та обрав усамітнення. Зрештою його спосіб життя став відомим по всій Русі, й до нього почали приходити однодумці, яких він брав у чернецтво.

Коли братія зросла до 12 людей, подвижник призначив Варлаама ігуменом, а сам, з 1062-го, переселився на сусідній пагорб, де викопав ще одну печеру. 

Після того як братія знову зросла, князь Ізяслав на прохання Антонія передав ченцям гору над печерами. На тому місці збудували дерев’яну церкву, а навколо неї облаштували нові келії. Так фактично сформувався новий монастир. У печерах залишилися лише деякі з ченців, які відповідали за поховання та щоденні богослужіння.

Важливим моментом у становленні монастирського устрою стало введення ігуменом Феодосієм Студійського статуту, який містив норми богослужіння, а також приписи щодо чернечого життя. Пізніше за цими ж правилами почали жити й інші монастирі Русі. Наприклад, кожен чернець повинен був регулярно читати рукописи, що були зібрані у монастирській бібліотеці, яка з часом стала ще більшою завдяки переписам та книгам, подарованими князем-ченцем Миколою Святошею.

Роль Києво-Печерської лаври на Русі

Монастир відіграв неабияку роль у формуванні культури Київської Русі. В 11 столітті там зародилось літописання. Одним з найвідоміших літописців був ігумен Іларіон й чернець Нестор Літописець. Останній згодом став першим істориком Русі й у 1113 році завершив літопис “Повість минулих літ”.

Важливу роль обитель відігравала й у медицині: до її лікарів зверталися навіть князі. На початку 12 століття за кошти Святослава Давидовича, правнука Ярослава Мудрого, при монастирі відкрили першу лікарню Русі. Пізніше саме на її базі виник Микільський Больницький монастир. 

Феодосій опікувався не лише духовним життям братії, але й слідкував за тим, щоб обитель мала належний вигляд. Через постійне збільшення ченців монастир постійно розширявся й будувались нові келії. І в 1073-му було розпочато спорудження відомого Успенського собору. 

Також обитель виконувала роль центру підготовки православного духівництва: ченці вирушали з місіонерськими поїздками в різні регіони Русі, проповідуючи християнську віру там, де ще зберігалися язичницькі традиції.

Попри спустошливі напади половецького війська на Київ, монастир продовжував розбудовуватися. У період з 1106 до 1108 року звели Троїцьку надбрамну церкву, а у 1108-му завершили спорудження кам’яної трапезної.

У середині 12 століття обитель домоглась автономії від Константинопольського патріарха. У 1159-му Андрій Боголюбський, син Юрія Долгорукого, надав їй титул “Лаври”, а також статус великокнязівської архімандрії та ставропігії.

Лавра після розпаду Русі

У 1240 році, в часи татаро-монгольського нашестя, попри руйнування довкола, церкві орда надала привілеї: її звільнили від регулярної данини, а монастирські та церковні землі оголосили недоторканними.  

У першій половині 13 століття монахи Нестор, Полікарп й Симон створили “Патерик Печерський” – збірку оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря. Також були зібрані деталі про історію монастиря, його побут, будівництво й духовні традиції. 

У другій половині 14 століття українські землі перейшли під владу Великого князівства Литовського, а згодом – Польщі. Після Люблінської унії 1569-го та Брестської унії 1596-го, Польща намагалася зміцнити своє домінування, заохочуючи населення до переходу в католицизм, але без успіху. 

Протягом наступних століть Лавра перетворилася на одного з найбільших церковних феодалів в Україні. У її володінні були міста, містечки, сотні сіл і хуторів.

Сучасна Лавра

На початку 20 сторіччя радянська влада розгорнула масштабні репресії проти духовенства та всіх проявів релігійного життя. Лавру невдовзі закрили, а згодом, у роки Другої світової війни, радянськими військами було підірвано Свято-Успенський собор.  

Чернече життя й богослужіння повернулися до Києво-Печерської лаври лише наприкінці 1980-х. Вже у 1990-му  Києво-Печерську лавру внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 

Першим настоятелем відродженої обителі став митрополит київський і всієї України Філарет. Згодом її очолював митрополит київський і всієї України Володимир, а потім – архиєпископ вишгородський Павло.

Зокрема у 1995-му, після підписання указу президентом Леонідом Кучмою, розпочалось відновлення Успенського собору. 

Важливим роком в історії Лаври став 2023-й, коли Україна розірвала договір з Українською православною церквою Московського патріархату про оренду й вже у квітні в Успенському соборі вперше за 300 років пролунала молитва українською мовою.

Факти про Києво-Печерську лавру

З огляду на тривалу й багатошарову історію Києво-Печерської лаври, з нею пов’язано чимало унікальних фактів та маловідомих історій: 

• назва “Печерська” походить від підземних печер, де оселялися перші монахи;
• частина ченців обирала життя самітників: вхід до їхніх келій закладали, їжу подавали через вузьке віконце. Якщо їжа кілька днів залишалася неторкнутою, вважали, що монах помер, і замуровували келію на три роки. Після цього оглядали мощі: нетлінні рештки вважали як ознаку святості;
• Лавра завжди була чоловічим монастирем, але відомий випадок, коли жінка прожила там довгий прикидаючись ченцем. Після її смерті з’ясувалось, що вона була донька російського купця;
• куранти, встановлені на Великій лаврській дзвіниці у 1903-му, мали лише 15 років гарантії, але працюють і досі без потреби у ремонті;
• у підземеллях лаври зберігаються мощі близько 120 святих;
• печери Лаври поділяються на різні типи: житлові підземелля ченців, місця молитов і поховань, потаємні ходи, господарські льохи та інженерні;
• ближні печери розташовані на глибині 10-15 метрів і мають довжину 383 метри. Тут покояться мощі 73 святих. Дальні печери лежать на глибині 15-20 метрів, простягаються на 293 метри та містять мощі 49 святих;
• у період німецької окупації Києва в лаврі облаштували поліційну дільницю. За час її існування окупаційна влада вбила там близько 500 мирних жителів.
• у музеях і фондах лаври зберігаються стародруки, рукописи, колекції тканин і вишивок, вироби з дорогоцінних металів, стародавні гравюри та роботи сучасних митців.